Здоровий спосіб життя

З розвитком техніки безпосередньо на різні механізми все більш перекладаються важкі виробничі операції, на частку ж людини все частіше залишаються функції управління і контролю. З розвитком автоматизованого виробництва фізичні навантаження на людину в процесі праці постійно зменшуються. Однак частка фізичної праці допоміжних робітників, техніків з налагодження, регулюванню, монтажу, ремонту устаткування ще досить велика.

Крім цього, розвиток автоматики, комплексної механізації, електроніки, робототехніки вимагає стійкості людини до психічних напружень, швидкого сприйняття, осмислення великого потоку інформації про хід виробництва.

Для вимірювання об'єму і потужності виконуваної фізичної роботи застосовуються різні кількісні заходи: маса піднятого вантажу, пройдений шлях, час, витрачений на роботу, та інші. Запропоновані та впроваджуються більш точні, науково обгрунтовані спеціальні способи визначення виконаної людиною роботи, його фізичної працездатності. Для цього вимірюються ЧСС або сумарні пульсові показники, споживання кисню організмом за одиницю часу і за весь період роботи, енергетичні витрати на дану роботу (в ккал, кДж). Отримані за допомогою цих методів результати дозволяють судити про тяжкість фізичної праці. Його умовно поділяють на дуже легкий, легкий, середньої тяжкості, важкий і дуже важкий. Наприклад, дуже легка праця характеризується незначною загально-добовою витратою енергії, лише на трохи (на 500 ккал і менше) перевищує середні величини основного обміну (близько 2300 ккал на добу), а частота серцевих скорочень не піднімається, як правило, вище 80 ударів на хвилину. На відміну від цього дуже важка фізична праця вимагає граничної добової витрати енергії - від 4000 до 6000 ккал, а в окремих випадках і більше. Частота серцевих скорочень зростає при цьому до максимальних значень - 180-200 ударів на хвилину. Зрозуміло, що таку роботу можуть виконувати тільки добре треновані люди, та й то нетривалий час.

Якщо тяжкість фізичної праці виміряти і оцінити відносно легко, то набагато важче виміряти і класифікувати емоційно-психічну напруженість розумової праці. Тут не застосовні прямі способи, які використовуються при вимірюванні фізичної роботи. Лише вимір частоти серцевих скорочень, визначення витрати енергії за одиницю часу і деякі інші непрямі показники можуть дати приблизну оцінку цієї напруженості. Наприклад, відомо, що льотчик-випробувач за одну годину польоту на новій машині часто втрачає від 3 до 4 кг маси тіла, а його пульс у критичних ситуаціях піднімається до 200 ударів на хвилину. Частка ж фізичної праці при цьому відносно невелика.

 

Джерело: издательство "Высшая школа", г. Москва, 1989 г, Книга - "Физическое воспитание"

PS: Будемо вельми вдячні, якщо Ви поділитесь даним матеріалом зі своїми друзями в соц.мережах.